hydra маркетплейс Санкт-Петербург Codein Purple Drank

Але-хохол, я вам розкажу як відбувався мій неймовірний пригодницький вихід наркомана-коміка. Так от, була собі осіння субота, коли був гарний кодеїновий настрій. Я вирішив зекономити час і не марнувати його на пошуки закладок. Шукаючи свою наркотичну атмосферу, я шматував місто, двигаючись від одного до іншого дилера. Це була така продуктивна руханка!

Розкішна подорож терпіла певні послаблення, коли нашелепа вмовила мене взяти герич у набагато більшій кількості, ніж планував. Вона так переконала мене, що я згодився. Єдва не отломався всухую, коли зрозумів, що їй треба знайти собі гарний джінсовий спідній. Але-хохол, я ж не був її особистим шоппером! Проте, я вклав усі зусилля, щоб шукачек герічу став її другим пріоритетом.

Нарешті, коли герич був куплений і світ став набагато працьовитішим, ми з дівчиною вирішили піти в наш улюблений клуб. Там, в морі луною музики, ми занурювалися в прец на повні обороти. Я почав клинити і бачити всілякі химерні образи, які грали на стінах і танцювали на танцполі. Зараз ви, можливо, думаєте, що я переміг закладки, але ні. Вони прийшли до мене самі – маленькі вболівальниці, які бажали підласкати своїми пір'ями.

Справжній перебіг очолила Золота ріка. Вона сплелася з моїм тілом і ми спільно танцювали під блискучими ліхтарями. Я відчував себе в кіно, де я грав головну роль у фантастичному фільмі, який сам же і створив своїми галлюцинаціями.

Дурдом! – подумав я, але виявилось, що цей дурдом був найвеселішим, де я коли-небудь перебував. Мої сміховини регулярно ділилися з усіма довкола, притягуючи відчайдушних приколістів, які хотіли частку веселощів.

Свито! Ми двигалися крізь ніч, як корабель по морю. Мої руки толкали герич, а душа дзвеніла, як мелодія на струні. Я був центром світу, наркотичного світу, який я сам створив.

На ранок зніголосивився, чутки про мою веселощівку вже чули всі. Дівчата розповідали про мої шутки, хлопці – про мої пригоди з геричем. Я став героєм, але ця слава плакала і вимагала нових витрат сил. І я, молодий та незалежний, був готовий продовжувати свою безумну подорож.

І ось вам моя історія, як я купив кодеїн, кутив з дівчатами протягом усієї ночі і дня. Це було епічно! Такі моменти варто пережити, щоб відчути себе на висоті, коли ти п'єш з гірких чаш наслади.

Что за день, Дигги мой!

Целый день причмокивала мне эта мысль, что пора загасить винт и сплавиться на ближайший дозу. Ладно, решил я, устроим сегодня рофлинг с моей девчонкой Кирой в парке. Время вечера, идеально подходило для наших планов.

Накинул на себя свою любимую ширевку-куртку и пошел на поиски закладок. Решил подключить связь и спросить у товарищей, где найти хороший кодеин. День светлый, но я приготовился и к черной работе в этот раз.

Ранний вечер, и вот я уже в парке, наш с Кирой любимый уголок. Романтикой не пахнет, но кто сказал, что наркоманы не могут быть романтиками? Ничего, что наркотики через рот, а не через губы, все равно наслаждение есть наслаждение!

Сидим мы с Кирой на лавочке, рядом дерево и ни души вокруг. Настоящий рай для двоих наркоманов. Я настроился на расслабон и достал из своей сумки пырялку. Из-за волнения сначала дрожал руки, но потом все стало супер.

- Дигги, ты вот посмотри, я тебе придумала новый рофл, - говорит Кира, ржет до слез.

Подбирал я слова по аккордам на своем рэп-ларце, а Кира в процессе крутила свою ширевку в руках и называла самые смешные вещи, которые только могла взять из своего наркокармана.

Смеху тут было конца и края. Я шутил про легаши, они даже не заметили!

Переплетая смех с рэпом, мы с Кирой окунулись в особенную атмосферу, где все вокруг стало таким ярким и наркотическим.

Кайфнули мы вдоволь, и я решил, что пора ставить финальный аккорд в нашем полете наркотической фантазии. Взял свою закладку с кодеином и без сил откатил запасением на лавочку.

Залпом проглотил я эту волшебную таблетку, и чувство блаженства не заставило себя долго ждать. Взглянул я на Киру, и она мерно покачивала головой, словно в трансе от музыки, которая звучала только для нас.

Тонущие в эйче мы начали вальсировать по парку, не замечая, как ночь опускается на нашу голову.

И тут, среди этой красоты, раздался звук сирены. Что за?! Легаши уже тут? Страх парализовал мое тело, но Кира была решительной.

- Беги, Дигги, беги! Я справлюсь с ними!

Мне нечего было делать, кроме как бежать. Легкие горели, а ноги сами несли меня сквозь парк. Слышал я крики вдалеке, но не обращал на них внимания. Моя единственная цель - уйти от этой ситуации без неприятностей.

Только вернувшись домой, я понял, что потерял Киру. В душе родилась печальная баллада, которую я решил записать на своем рэп-ларце. Прощай, моя девчонка, с тобой было так весело.

Так закончился наш парковый рофлинг. И пусть в моем рэпе звучат грустные нотки, я все равно наслаждаюсь каждым мгновением в этом одиночестве, смешанном со свободой наркотического пути.